Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 в м. Київ - українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва». Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі «міської української прози» в умовах форсованої русифікації Києва у 1980-тих роках. Авторка ґрунтовних спогадів «Homo Feriens» (2011) та низки дитячих творів: повістей для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986), збірників дитячих віршів «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства», (1979), «Казки буфетного гнома» (1985). Твори Жиленко виходили в перекладі багатьма мовами світу, зокрема російською.
У квітні поточного року в 6 класах були проведені тематичні уроки та виховні години, присвячені 80-річчю від дня народження Ірини Жиленко. Так, в 6-Б класі Сепановою Інною Валеріївною було організовано дистанційне командне літературне змагання. Під час уроку учні змагались, виконуючи літературні завдання за творами поетеси. А козацьким наставником Мельниковою Русланою Миколаївною в 6-А класі було проведено урок «Сім кольорів щастя» (формула щастя у творчості І. Жиленко). Під час дистанційного уроку діти створювали асоціативний кущ до слова «щастя», слухали «Казку про щастя». Пригадуючи твори І. Жиленко, учні зазначали, що письменниця шукала у власних поезіях відповідь на питання, що таке щастя і які існують шляхи до нього. А що для кожного з нас означає слово «щастя»? Що потрібно людині для справжнього щастя? Відповідь на ці питання шестикласники дали у творах-роздумах і малюнках до них. Можливо, щастя має більше кольорів... Та знаємо ми лише те, що воно- різнокольорове, світле, барвисте. І нехай у кожного щастя буде веселкове, чисте, бо людина приходить у світ для добра і щастя.